Новини

Мелоксикам: клінічна ефективність та безпека.

#SYSTEMPHARM #УКРАЇНА

Больовий синдром є дуже поширеним проявом при захворюваннях опорно-рухового апарату. У різні періоди життя біль, пов’язаний з ураженням компонентів опорно-рухового апарату, зустрічається у 20-45% населення земної кулі – частіше у жінок, ніж у чоловіків, та у старших вікових групах (Насонов, 2002). Больовий синдром негативно впливає на якість життя пацієнта та призводить до значних соціально-економічних втрат, тому лікування даного патологічного стану є дуже актуальним питанням.

Сьогодні центральне місце у лікуванні больового синдрому займають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У ревматології НПЗП є основними симптом-модифікуючими засобами для короткострокової та тривалої терапії безлічі захворювань, а також препаратами вибору для стартової терапії артритів різного походження. Однак підвищений ризик виникнення побічних ефектів при прийомі нестероїдних протизапальних засобів з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), серцево-судинної системи, печінки та нирок обмежує їх використання. Більшість небажаних явищ, описаних при прийомі нестероїдних протизапальних засобів, дозозалежні і пов’язані переважно з блокадою циклооксигенази 1 (ЦОГ-1), тоді як терапевтична дія обумовлена в основному пригніченням активності ЦОГ-2. Тому важливою подією стало створення селективних інгібіторів ЦОГ-2, для яких характерний покращений профіль безпеки та переносимості.

Одним із найбільш вивчених представників селективних інгібіторів ЦОГ-2 НПЗП є мелоксикам. Мелоксикам – похідне оксикамової кислоти, має великий період напіввиведення: максимальна концентрація в плазмі після прийому 15 мг препарату досягається через 7 годин, час напіввиведення становить 20-24 години, тому його призначають один раз на день у дозі 7,5 або 15 мг, що зручно для пацієнта. Мелоксикам структурно відрізняється від інших інгібіторів ЦОГ-2 тим, що пов’язують із верхньою частиною каналу ЦОГ-2, а чи не з бічний. Ще однією важливою особливістю є його здатність зв’язуватися з білками плазми (99,5%) та легко проникати в синовіальну рідину, де його концентрація становить 45-57% від такої у плазмі. Мелоксикам в організмі не вступає у взаємодію Космосу з цитостатиками, серцевими глікозидами, діуретиками та іншими препаратами, що має велике значення для безпечної терапії осіб з супутніми захворюваннями. Ефективність та безпека мелоксикаму була вивчена в ряді великих порівняльних клінічних досліджень при остеоартрозі, ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондилоартриті.

Остеоартрит

Остеоартрит є хронічним прогресуючим захворюванням суглобів невідомої етіології, що характеризується дегенеративними змінами хрящів і проліферацією кісток, до клінічних ознак якого відносяться біль (як при русі, так і в спокої), обмеження рухливості, набряк і часткова або повна втрата функціональної здатності ураженого суглоба ). При лікуванні артриту НПЗП використовують головним чином зниження болю.

Ефективність мелоксикаму у хворих на остеоартроз вивчена в дослідженнях MELISSA (Meloхікам Large Scale International Study Safety Assessment) та SELECT (Safety and Efficacy Large scale Evaluation of COХ inhibiting Therapies), в яких терапевтична активність мелоксикаму (7) 100 мг на добу) або піроксикамом (20 мг на добу). Мелоксикам за своєю клінічною ефективністю виявився еквівалентним диклофенаку і піроксикаму з аналгетичної дії та поліпшення стану пацієнтів, але перевершував їх за переносимістю.

На щорічному Європейському конгресі ревматологів у Празі (EULAR, 2001) було представлено результати унікального рандомізованого дослідження Improve, в якому оцінювався «терапевтичний успіх» мелоксикаму при остеоартрозі. Для визначення терапевтичної ефективності було прийнято такі параметри (кінцева точка): завершення дослідження без переходу на прийом іншого НПЗП або завершення дослідження та відсутність необхідності приймати НПЗП. Згідно з отриманими результатами, «терапевтичний успіх» мелоксикаму спостерігався у 66,8% випадків порівняно з 45% хворих, які приймали інші препарати (p<0,0005). Пацієнти групи мелоксикаму були значно більшою мірою задоволені результатами лікування. Крім того, хворі при прийомі мелоксикаму вдвічі рідше припиняли терапію порівняно з тими, кому були призначені інші нестероїдні протизапальні засоби, що дозволяє припустити, що мелоксикам володіє кращим профілем переносимості та мінімальною кількістю небажаних ефектів.

Ще в одному клінічному випробуванні за участю 229 хворих на остеоартроз поперекового відділу хребта порівнювали ефективність застосування диклофенаку (100 мг на добу у формі таблеток із уповільненим вивільненням) та мелоксикаму (7,5 мг на добу). Отримані результати свідчать про однакову ефективність цих засобів в усуненні болю, проте при прийомі мелоксикаму відзначено кращу переносимість. Частота побічних ефектів з боку травного тракту, а також відмов від лікування при призначенні мелоксикаму була значно нижчою (Valat et al., 2001).

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит – хронічне аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням суглобів на кшталт ерозивно-деструктивного прогресуючого поліартриту. Захворювання вражає 05-1% населення. Точна причина розвитку ревматоїдного артриту невідома.

У низці досліджень продемонстровано, що у хворих на ревматоїдний артрит мелоксикам не менш ефективний, ніж диклофенак, піроксикам і напроксен (Wojtulewsky et al. 1996; Huskinsson et al. 1996). У подвійному сліпому порівняльному випробуванні мелоксикаму та напроксену ефективність обох препаратів була приблизно однакова, проте мелоксикам мав кращу переносимість щодо ШКТ та нирок (Wojtulewsky et al. 1996). У роботі E.C. Huskinsson та ін. показано, що при лікуванні 357 осіб з ревматоїдним артритом мелоксикамом у дозі 15 мг/добу після 18 місяців спостереження загальний показник активності болю за візуальною аналоговою шкалою знизився в середньому з 3,32 до 2,33 см. Також була відзначена позитивна динаміка щодо ранок скутості та індексу Річі. Лише 11,4% пацієнтів перервали лікування через недостатню ефективність та 13,7% – через побічні реакції, серед яких були шлунково-кишкові, м’язово-скелетні, шкірні та респіраторні порушення. Тяжкі побічні ефекти, такі як виразкова хвороба шлунка з кровотечею або перфорацією, відмічені тільки у

3 пацієнти (0,8%). Таким чином, мелоксикам при тривалому лікуванні запальних захворювань суглобів не поступається ефективності стандартним НПЗП і явно перевершує їх по переносимості.

Анкілозуючий спондилоартрит

Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Штрюм-пеля – Бехтерева – Марі), або хвороба Бехтерева – хронічне системне захворювання суглобів з переважною локалізацією процесу в крижово-клубових зчленуваннях, суглобах хребта та паравертебральних м’яких тканинах. Поширеність анкілозуючого спондиліту широко варіює і в основному залежить від частоти особливого генетичного маркера антигену HLA-B27.

У хворих на остеоартроз ефективність мелоксикаму вивчали в ході рандомізованого подвійного сліпого контрольованого плацебо дослідження при порівнянні з піроксикамом, який має тривалий період напіввиведення і має високу ефективність у осіб з анкілозуючим спондилоартритом (Dougados et al., 1999). Особливістю цього дослідження був триваліший, ніж в інших, період застосування препаратів порівняння (12 місяців), що дуже важливо для об’єктивної оцінки їх переносимості. Мелоксикам застосовували у дозах 15 та 22,5 мг, а піроксикам – 20 мг. Автори дослідження дійшли висновку, що у хворих на анкілозуючий спондилоартрит доцільніше використовувати мелоксикам у дозі 22,5 мг на добу як з позицій ефективності, так і переносимості.

Останнім часом з’явилися роботи, де нестероїдні протизапальні засоби розглядаються як препарати, здатні активно впливати на механізми патологічного процесу та темпи рентгенологічного прогресування. Така думка знайшла свої докази при терапії анкілозуючого спондиліту (Mielants, Cruyssen, 2006).

Переносимість

Враховуючи досить широке використання нестероїдних протизапальних засобів, профілактика та лікування небажаних ускладнень, пов’язаних з їх прийомом, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. Мелоксикам є добре дослідженим засобом з погляду ефективності та переносимості. Це підтверджено даними метааналізу 10 рандомізованих досліджень за участю понад 20 тис. хворих (Schoenfeld, 1999).

Шлунково-кишковий тракт

У порівнянні з класичними нестероїдними протизапальними засобами (диклофенак, ібупрофен, піроксикам) селективні інгібітори ЦОГ-2 характеризуються нижчим ризиком розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту при порівнянній ефективності. Так, у двох великих проспективних порівняльних дослідженнях MELISSA та SELECT, де вивчали безпеку мелоксикаму у пацієнтів з остеоартрозом, показано, що лікування даним препаратом асоціювалося з меншою токсичністю по відношенню до органів ШКТ, нижчим ризиком розвитку виразки та пов’язаних з нею кровотеч, ніж терапія диклофенаком та піроксикамом. У метааналізі всіх рандомізованих порівняльних клінічних досліджень з вивчення мелоксикаму, опублікованих у 1990-1998 рр., показано значну перевагу застосування мелоксикаму порівняно з іншими НПЗП щодо ризиків, пов’язаних із системою ШКТ (Schoenfeld, 1999). Зокрема, у пацієнтів при прийомі мелоксикаму відмічено значне зниження ризику виникнення таких побічних ефектів, як диспепсія, перфорація виразки та кровотечі (відносний ризик [ОР] 0,64; 95% довірчий інтервал [ДІ] 0,59-0,69) порівняно з неселективними НПЗП. Дані нещодавно проведеного клінічного дослідження IMPROVE (2001) та нового метааналізу за участю значної кількості хворих підтвердили сприятливий профіль безпеки мелоксикаму щодо впливу на органи ШКТ (Degner et al., 2001).

Мелоксикам займає унікальне місце серед інших нестероїдних протизапальних засобів: він не має токсичної дії на органи ШКТ, подібно до інших селективних інгібіторів ЦОГ-2, і характеризується високим рівнем безпеки з боку серцево-судинної системи. Це було доведено у великому метааналізі за участю понад 27 тис. пацієнтів, у яких застосування мелоксикаму не сприяло збільшенню серцево-судинного ризику, а частота кардіоваскулярних подій (включаючи інфаркт та інсульт) була порівнянною з такою при прийомі неселективних нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі аспір). у низьких дозах, що володіє кардіопротекторним ефектом) (Singh et al., 2001). У пізнішому масштабному дослідженні, проведеному R. Altman еt al. (2002), показано перевагу терапії мелоксикамом у запобіганні гострим коронарним подіям у осіб із захворюваннями серцево-судинної системи в порівнянні з таким при прийомі інших НПЗП.

Висновки

Таким чином, мелоксикам – ефективний препарат із групи селективних нестероїдних протизапальних засобів, який має виражений протизапальний та знеболюючий ефект та оптимальний профіль безпеки по відношенню до гастроінтестинальної та серцево-судинної систем, нирок та печінки. Лікарський засіб добре переноситься практично всіма пацієнтами та рекомендується при терапії таких захворювань, як остеоартроз, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит, а також при післяопераційному болю та інших больових синдромах.

Інформація з медичного журналу «НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія» – перший в Україні журнал із психіатрії та неврології для профільних фахівців.

Серед продуктів компанії СІСТЕМ ФАРМ представлений ФАРМАКСИКАМ – мелоксикам у флаконах для ін’єкцій. 1 флакон 1,5 мл містить 15 мг мелоксикаму.

Показання

Короткочасне симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту.

Спосіб застосування

Одна ін’єкція 15 мг один раз на добу.

Флакони зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25°С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.